Рейтинг пептидів за доказовою базою: хто що реально має

21 травня 2026 року Eli Lilly оприлюднила результати TRIUMPH-1 (NCT05929066): 2 339 рандомізованих дорослих, 80 тижнів, у групі найвищої дози середня втрата маси тіла 28,3% проти 2,2% на плацебо. Того самого тижня пошук у PubMed за «BPC 157» із фільтром типу публікації «clinical trial» повертав нуль записів. Обидві сполуки лежать на сусідніх полицях того самого інтернет-магазину, коштують приблизно однаково і в описах виглядають однаково переконливо. Рейтинг пептидів за силою доказової бази починається саме з цього розриву.

Нижче — не рейтинг ефективності. Для більшості молекул зі списку питання «наскільки добре працює» не має відповіді, бо ніхто не поставив дослідження, яке дало б цю відповідь. Ранжування тут інше: скільки людей взяли участь, у якій фазі, де це надруковано і чи хтось повторив результат. Усі цифри перевірені в PubMed і ClinicalTrials.gov на початку серпня 2026 року; вони змінюються.

За яким критерієм тут ранжують

Кількість статей про молекулу — найгірший з можливих орієнтирів. Пептид, про який написали двісті робіт на щурах, у PubMed виглядає солідніше за пептид із трьома людськими дослідженнями, хоча означає це протилежне. Тому рівні нижче складені за п'ятьма ознаками, кожну з яких можна перевірити самостійно за десять хвилин.

• Скільки людей. Дванадцять учасників і дванадцять тисяч — різні жанри. Перше показує, що сполуку комусь вводили і нічого страшного не сталося. Друге показує, чи є ефект.
• Яка фаза. Перша — про переносимість, друга — про сигнал, третя — про те, чи утримується ефект на великій різнорідній популяції достатньо довго. Більшість «популярних» пептидів не дійшла навіть до першої.
• Де опубліковано. Стаття в New England Journal of Medicine і доповідь на конференції — не одне й те саме, навіть якщо в обох є цифри та графіки. Конференційний постер не проходить повного рецензування і зазвичай не має тексту, за яким його можна перевірити.
• Чи є пряме порівняння. Найдорожчий і найрідкісніший тип даних: та сама популяція, той самий протокол, дві молекули поруч. Без нього залишається складати відсотки з різних досліджень, а це арифметика, яка не працює.
• Чи повторили результат. Дослідження, яке за двадцять років не відтворив ніхто, крім початкової групи, — гіпотеза з довгою бібліографією, а не доказ.

Дві з цих ознак читаються прямо з інтерфейсу PubMed. Фільтр Article Type із позначками «clinical trial» і «randomized controlled trial» присвоюють індексатори NLM, а не автори статті, тож обійти його формулюванням у назві неможливо. Мітка «Animals» працює так само. Різниця між «двісті записів» і «двісті записів, з яких жоден не має мітки клінічного дослідження» видно за два кліки — і саме її найчастіше не показують.

Які пептиди справді досліджені на людях?

За цими критеріями до верхнього рівня доходять дві молекули з десяти. Ще одна має повний комплект даних, але не має реєстрації. Решта розпадається на кілька різних способів не мати доказів — і плутати ці способи між собою немає сенсу.

Рівень 1. Єдине пряме порівняння: семаглутид і тирзепатид

Семаглутид має 5 384 записи в PubMed, з них 303 позначені як рандомізовані контрольовані дослідження, і 759 записів у ClinicalTrials.gov. STEP 1 (Wilding et al., NEJM, 2021, 384: 989–1002) — 1 961 учасник, 68 тижнів, −14,9% проти −2,4% на плацебо. SELECT (Lincoff et al., NEJM, 2023, 389: 2221–2232) — 17 604 учасники з ожирінням і серцево-судинним захворюванням без діабету, середнє спостереження 39,8 місяця, первинна кінцева точка настала у 6,5% проти 8,0% (відношення ризиків 0,80).

Тирзепатид: 2 350 записів, 128 із них — рандомізовані дослідження. Але вирішальний пункт не в кількості. 11 травня 2025 року NEJM опублікував SURMOUNT-5 (2025, 393: 26–36) — пряме порівняння двох молекул на одній популяції: 751 учасник, 72 тижні, титрування до максимально переносимої дози в обох групах, −20,2% проти −13,7%.

Це єдина пара в усьому списку, де таке порівняння взагалі існує. Обидві молекули у складі готових препаратів схвалені FDA як рецептурні лікарські засоби для контролю маси тіла — семаглутид у 2021 році, тирзепатид у 2023-му. В Україні семаглутид присутній у Державному реєстрі лікарських засобів; препарат Вегові, за відповіддю МОЗ, в Україні не зареєстрований. Ліофілізований реактив, який продають під назвою діючої речовини, зареєстрованим препаратом не є, і всі цифри вище стосуються саме препаратів у клінічних дослідженнях.

Рівень 2. Фаза 3 без жодної реєстрації: ретатрутид

Ретатрутид має 162 записи в PubMed — у тридцять три рази менше, ніж семаглутид. За наївним підрахунком статей він мав би стояти десь поряд із семаксом. За реальною силою даних він другий у списку.

Друга фаза (Jastreboff et al., NEJM, 2023, 389: 514–526) — 338 учасників, 48 тижнів, до −24,2% маси тіла проти −2,1% на плацебо. 11 грудня 2025 року оприлюднено топлайн TRIUMPH-4 (NCT05869903): 445 дорослих з ожирінням або надмірною вагою та остеоартритом коліна, 68 тижнів, −26,4% і −28,7% у двох групах активного лікування проти −2,1% на плацебо, з одночасним зменшенням болю за шкалою WOMAC. У травні 2026-го — TRIUMPH-1 із 2 339 учасниками; у заздалегідь передбаченому продовженні для учасників з ІМТ від 35 показник у групі найвищої дози на 104-му тижні становив 30,3%. Загалом у ClinicalTrials.gov зараз 34 записи, пов'язані з ретатрутидом.

І при цьому: станом на серпень 2026 року ретатрутид не схвалений жодним регулятором у жодній країні. У власному пресрелізі виробник називає його дослідницькою молекулою, законно доступною лише учасникам клінічних досліджень. Це найчистіша ілюстрація головної думки цього тексту: доказова база вже є, а зареєстрованого препарату ще немає, і між цими двома фактами можуть минути роки.

Рівень 3. Фаза 3 була, і мети вона не досягла: тимозин бета-4

«Thymosin beta 4» дає 1 032 записи в PubMed і 18 досліджень у ClinicalTrials.gov, серед них кілька третьої фази. Три з них перевіряли очні краплі RGN-259 при сухому оці: ARISE-1 (NCT02597803, фаза 2/3, 317 учасників), ARISE-2 (NCT02974907, фаза 3, 601) та ARISE-3 (NCT03937882, фаза 3, 700). Усі три рандомізовані та плацебо-контрольовані; ARISE-2 завершено в березні 2018 року. Разом це понад півтори тисячі пацієнтів — більше, ніж у людських дослідженнях усіх інших пептидів цього огляду, крім інкретинових.

18 березня 2021 року розробник повідомив топлайн ARISE-3: дослідження не досягло первинних кінцевих точок. Статистично значущим виявився симптоматичний показник — відчуття піску в очах на першому і другому тижні. Це чесний результат великого дослідження, і за головним критерієм він негативний. Такі результати рідко потрапляють у маркетингові описи, хоча за інформативністю вони цінніші за десяток позитивних робіт на мишах.

TB-500 і тимозин бета-4 — це одне й те саме?

Ні. Тимозин бета-4 — нативний білок із 43 амінокислот. TB-500 — синтетичний фрагмент із семи амінокислот (LKKTETQ, залишки 17–23), що відповідає актинзв'язувальному мотиву повнорозмірної молекули. Це різні сполуки з різною фармакокінетикою. Клінічні дані другої і третьої фаз, на які посилаються описи TB-500, отримані на повнорозмірному тимозині бета-4 і майже завжди у формі очних крапель — не на фрагменті й не при підшкірному введенні. Перенесення результатів з однієї молекули на іншу тут не має жодних підстав, окрім схожості назв.

Рівень 4. Дані є, але не про той шлях введення: GHK-Cu і NAD+

GHK описали Pickart і Thaler у Nature New Biology 1973 року (243: 85–87) — трипептид із сироватки людини, який подовжував виживання нормальних клітин печінки в культурі. Через чотири роки та сама група встановила його структуру. Півстоліття роботи, ціла лінія косметичної промисловості. У PubMed за запитом «GHK-Cu» або «copper tripeptide» — 93 записи.

Чи є клінічні дослідження GHK-Cu?

З цих 93 записів рівно один позначений як рандомізоване контрольоване дослідження: Miller TR et al., Archives of Facial Plastic Surgery, 2006, 8(4): 252–259 — мідний трипептид на шкірі після CO₂-лазерної шліфовки. Дослідження завершили тринадцять пацієнтів. Ні комп'ютерний аналіз, ні засліплені експерти не знайшли значущої різниці за еритемою, зморшками чи загальною якістю шкіри; значуще вищою була лише суб'єктивна задоволеність учасників.

Найчастіше цитоване «клінічне підтвердження» — робота Leyden та співавторів 2002 року: 71 жінка, 12 тижнів крему з GHK-Cu. Це доповідь на щорічному з'їзді Американської академії дерматології, а не рецензована повнотекстова стаття. У ClinicalTrials.gov сьогодні два записи з GHK-Cu — гель на рану і накладка на шкіру. Досліджень ін'єкційного GHK-Cu на людях у реєстрі немає взагалі. Десятиліття даних існують, але вони про зовнішнє застосування.

З NAD+ історія структурно та сама. Публічна аргументація майже завжди спирається на дослідження пероральних попередників — нікотинамід-рибозиду та NMN. Внутрішньовенний NAD+ має набагато менше. Grant R. et al., Frontiers in Aging Neuroscience, 2019, 11: 257 — одинадцять здорових чоловіків, з них восьмеро на інфузії NAD+ і троє на фізрозчині, шестигодинне введення; це фармакокінетика, а не клінічний результат. Ретроспективний огляд карток комерційної клініки (Reyna K. et al., Frontiers in Aging, 2026, 7: 1652582) охопив чотирнадцять осіб, і його автори прямо пишуть, що досліджень, які порівнювали б попередники між собою або способи введення за фізіологічними чи клінічними результатами, досі не існує.

Рівень 5. Сотні робіт і жодного клінічного дослідження

Скільки клінічних досліджень BPC-157 існує?

Пошук «BPC 157» у PubMed дає 225 записів, із них 159 мають мітку «Animals». Записів із типом публікації «randomized controlled trial» або «clinical trial» — нуль. У ClinicalTrials.gov — два записи.

Систематичний огляд Vasireddi та співавторів у HSS Journal (2025) переглянув 544 статті й включив 36: тридцять п'ять доклінічних і одну клінічну. Тією однією була невелика ретроспективна серія внутрішньосуглобових ін'єкцій при хронічному болю в коліні. Автори огляду прямо зазначили, що завершених контрольованих досліджень ефективності в людей немає, а клінічних даних щодо безпеки вони не знайшли. Окремо існує пілотне дослідження переносимості внутрішньовенної інфузії за участю двох здорових дорослих (Lee E., Burgess K., Alternative Therapies in Health and Medicine, 2025). Це весь корпус людських даних про BPC-157. Сотні робіт на щурах його не компенсують — вони відповідають на інше питання.

Чи можна назвати епіталон дослідженим пептидом?

Епіталон (AEDG) має 116 записів у PubMed за назвою та рефератом, нуль позначених як рандомізовані контрольовані дослідження і нуль записів у ClinicalTrials.gov. Найгучніше джерело — Khavinson і Morozov, Neuro Endocrinology Letters, 2003, 24(3–4): 233–240: 266 літніх учасників і повідомлене зниження смертності в кілька разів.

Тут є деталь, яку зазвичай не згадують. У тій роботі застосовували тималін і епіталамін — екстракт епіфіза великої рогатої худоби, а не синтетичний тетрапептид. Огляд Araj та співавторів в International Journal of Molecular Sciences (2025, 26: 2691) підтверджує: епіталон синтезували виходячи з амінокислотного складу епіталаміну, тобто це похідна ідея, а не та сама речовина. Результат 2003 року за понад двадцять років не відтворила жодна незалежна група.

MOTS-c: перше втручальне дослідження щойно почалося

MOTS-c має 247 записів у PubMed. Чотири з них позначені як рандомізовані дослідження — і в усіх чотирьох MOTS-c вимірюють як біомаркер після фізичного навантаження, теплового стресу чи метформіну, а не вводять учасникам. У ClinicalTrials.gov вісім записів, і рівно в одному MOTS-c є втручанням: NCT07505745, друга фаза, 120 запланованих учасників, старт 2 лютого 2026 року, набір триває, результатів немає. Це, ймовірно, перше дослідження, у якому MOTS-c дадуть людям у контрольованих умовах.

Окремий випадок: семакс

Семакс — синтетичний гептапептид, аналог фрагмента АКТГ(4–10) з приєднаною до C-кінця послідовністю Pro-Gly-Pro; саме ця добавка захищає ланцюг від пептидаз, бо голий фрагмент живе в плазмі лічені секунди. Він має реєстрацію як лікарський засіб в окремих юрисдикціях, але FDA, EMA та інші західні регулятори його не схвалювали — досліджень за їхніми протоколами ніхто не проводив. У PubMed 231 запис зі словом «Semax», з них англійською 128, тобто майже половина літератури недоступна для перевірки ззовні. Записів, позначених як рандомізоване контрольоване дослідження, — один. У ClinicalTrials.gov досліджень семаксу немає жодного.

Це ситуація, яка не зводиться ні до «доведено», ні до «не досліджено». Реєстрація в одній юрисдикції означає, що якийсь регулятор бачив якесь досьє. Вона не означає, що дані пройшли міжнародне рецензування, що протоколи опубліковані або що результат хтось відтворив за межами країни походження. Судити про якість цього досьє ззовні неможливо, і чесна відповідь тут — «невідомо».

Чому «багато досліджень» і «доведена користь» — не одне й те саме

Список розсипається на кілька різних видів незнання, і кожен маскується під інший. Ретатрутид має дані без реєстрації. Семакс має реєстрацію без міжнародних даних. GHK-Cu має дані про іншу лікарську форму. TB-500 має дані про іншу молекулу. NAD+ має дані про свої попередники. Епіталон має дані про екстракт, з якого його вивели. MOTS-c має дані про себе як про біомаркер. BPC-157 має дані про щурів.

Жодне з цих речень не означає, що молекула не працює. Вони означають рівно те, що написано: питання не поставили так, щоб отримати відповідь. Різниця між «не доведено» і «спростовано» велика, і в маркетингових описах вона зникає першою.

Розходження між тим, як виглядає доказова база популярних пептидів у рекламі, і тим, чим вона є в реєстрах, майже завжди зводиться до чотирьох підстановок: тварина замість людини, споріднена сполука замість тієї самої, інший шлях введення замість заявленого, конференційна доповідь замість опублікованої статті. Кожну з них видно за десять хвилин у тих самих двох базах — саме тому всі цифри вище наведені разом із запитами, за якими їх отримано.

Матеріал має інформаційний характер. Усі продукти Polar Peptides призначені виключно для лабораторних досліджень і не для споживання людиною, медичного чи діагностичного застосування.