NAD+ ін'єкційно: чому даних менше, ніж галасу

12 вересня 2019 року у Frontiers in Aging Neuroscience вийшла робота Росса Гранта зі співавторами — одне з дуже небагатьох опублікованих досліджень, де людям справді вводили NAD+ у вену. Учасників було одинадцять, здорові чоловіки 30–55 років: восьмеро отримали шестигодинну інфузію, троє склали контрольну групу. Протягом перших двох годин концентрації NAD+ і його метаболітів у плазмі не змінювалися взагалі, підйом почався пізніше, а до кінця інфузії NAD+, нікотинамід і ADP-рибоза зросли приблизно вчетверо. Це найкоротший опис стану даних про NAD+ ін'єкції: пілотна робота на вісьмох людях і результат, який самі автори мусили пояснювати гіпотезою про розщеплення молекули ще до входу в клітину.

Одразу межа. Polar Peptides постачає ліофілізований NAD+ як реактив для лабораторних досліджень: це не лікарський засіб, не терапія і не БАД. Нічого нижче не є рекомендацією.

Перша плутанина: гучні роботи зроблені не на NAD+

Коли в рекламі крапельниці посилаються на «дослідження NAD+», майже завжди йдеться про дослідження попередників — нікотинамід рибозиду (NR) або нікотинамід мононуклеотиду (NMN). Це три різні сполуки з різною долею в організмі. NR — рибозид нікотинаміду без фосфату. NMN — той самий рибозид плюс одна фосфатна група. NAD+ — динуклеотид: нікотинамідна частина, аденінова частина і два фосфати між ними, молекулярна маса близько 663 Да.

Різниця в масштабах публікацій величезна. Станом на серпень 2026 року пошук у PubMed за «nicotinamide riboside» у заголовку чи анотації з фільтром за типом публікації «клінічне дослідження» дає 41 запис, за «nicotinamide mononucleotide» — 22. Для внутрішньовенного NAD+ такого масиву не існує взагалі: у роботі, опублікованій у Frontiers in Aging 2026 року, автори констатують, що внутрішньовенне введення NAD+ та його попередника ніацину вивчали в людей лише три дослідження, причому безпосередньо NAD+ стосується одне з них.

У реєстрі ClinicalTrials.gov за інтервенцією «nicotinamide adenine dinucleotide» знаходиться 260 записів, але більшість — про пероральні форми або про інші речовини, що потрапили у вибірку через збіг у назві. З додатковим фільтром «intravenous» лишається 20 записів, і після перегляду кожного безпосередньо про внутрішньовенний NAD+ ідеться в чотирьох.

NMN чи NAD+ — у чому різниця?

NMN — попередник, з якого клітина власним ферментом NMNAT добудовує NAD+. NAD+ — кінцева молекула, кофермент сотень реакцій. Формально NMN «на один крок ближче» до NAD+, ніж NR, і саме тому його продавали як логічніший варіант. Практично ж різниця в тому, які білки здатні провести молекулу через мембрану, а тут дані суперечливі. Описаний у 2019 році транспортер Slc12a8 для NMN того ж року отримав у Nature Metabolism заперечення від Шмідта і Бреннера під заголовком «Відсутність доказів того, що Slc12a8 кодує транспортер NMN»; автори оригіналу відповіли в тому ж випуску, згодом до вихідної статті вийшло авторське виправлення, і на цьому суперечка зупинилася. Молекула NAD+ у цьому сенсі в найгіршому становищі — вона найбільша й несе найбільший заряд.

Чому «просто ввести NAD+ у вену» — не тривіальне питання

За фізіологічного pH фосфатні групи в складі NAD+ депротоновані, тобто молекула заряджена негативно. Ліпідний бішар клітинної мембрани такі частинки не пропускає, а специфічного транспортера для цілого NAD+ у мембрані клітин людини не описано. Натомість на зовнішній поверхні багатьох клітин сидять ектоферменти: CD38 розщеплює глікозидний зв'язок між нікотинамідом і ADP-рибозою, CD73 знімає фосфати, перетворюючи NAD+ спершу на NMN, потім на NR. Тобто позаклітинний NAD+ у крові — це не «доставка», а сировина для розбирання.

Саме це й побачили Грант зі співавторами. Нікотинамід і ADP-рибоза в плазмі росли паралельно, і автори написали, що основною долею введеного NAD+ виглядає розщеплення глікозидного зв'язку активністю NAD-глікогідролази, тобто CD38. Одночасно зросла екскреція NAD+ і метилнікотинаміду з сечею.

Чи потрапляє введений NAD+ усередину клітини?

Прямої відповіді на рівні людини немає. У роботі Гранта не вимірювали NAD+ в еритроцитах — це одне з обмежень, яке автори перелічили самі. Ніхто не публікував дослідження, де людині вводили б мічений NAD+ і показували, скільки саме мітки опинилося всередині клітин конкретної тканини цілою молекулою, а скільки — у вигляді нікотинаміду після розбирання. Найчесніше формулювання: підйом показника в крові зафіксовано, шлях цього підйому не встановлено.

Що показали роботи на NR у людей

Тут масив реально існує, і читати його варто по цифрах, а не по прес-релізах.

• Траммелл зі співавторами, Nature Communications, 2016. Перше клінічне дослідження фармакокінетики NR: 12 здорових людей (шестеро чоловіків, шестеро жінок) віком 30–55 років, рандомізований подвійний сліпий перехресний дизайн із трьома зростаючими дозами і семиденним відмиванням. Після найвищої з них NAD+ у мононуклеарах крові піднявся приблизно з 12 до 18 мкмоль/л.
• Конце, Бреннер і Крюгер, Scientific Reports, 2019. Вісім тижнів, 140 рандомізованих учасників із надлишковою вагою, чотири групи по 35: плацебо і три рівні дози. NAD+ у цільній крові зріс на 22%, 51% і 142% відповідно. Дослідження профінансувала ChromaDex; двоє з трьох авторів працювали в її консалтинговому підрозділі, третій — науковий консультант компанії й автор ліцензованих нею патентів.
• Мартенс зі співавторами, Nature Communications, 2018. 30 рандомізованих, 24 завершили; вік 55–79 років; шість тижнів у перехресному дизайні. NAD+ виріс приблизно на 60% (P = 0,048). Систолічний тиск знизився в середньому на 3,9 мм рт. ст., жорсткість аорти — теж у бік зниження, але після поправки на множинні порівняння жоден із цих зсувів не був статистично значущим. Автори прямо назвали фізіологічні кінцеві точки пошуковими, а когорту — замалою навіть для оцінки профілю безпеки.
• Ельхассан зі співавторами, Cell Reports, 2019. 12 літніх чоловіків, три тижні, перехресний плацебо-контрольований дизайн із біопсіями м'яза. Метаболом NAD+ у м'язі змістився, рівень запальних цитокінів у крові знизився — але біоенергетика мітохондрій не змінилася, а секвенування РНК показало радше зниження експресії шляхів енергетичного обміну.
• Доллеруп зі співавторами, American Journal of Clinical Nutrition, 2018. 40 чоловіків з ожирінням, 12 тижнів NR проти плацебо, чутливість до інсуліну виміряна золотим стандартом — гіперінсулінемічним еуглікемічним клемпом. Жодного покращення: ні чутливості до інсуліну, ні продукції глюкози печінкою, ні витрат енергії спокою, ні складу тіла.

Найбільше на сьогодні дослідження NR — норвезьке NOPARK (NCT03568968): 410 учасників із раннім паркінсонізмом, 52 тижні, первинна кінцева точка — сумарний бал MDS-UPDRS. Дослідження завершилося 17 червня 2025 року, і станом на серпень 2026-го результати не опубліковані й у реєстр не викладені. Це і є відповідь на питання, чи вміє NR змінити щось на рівні клінічного результату, а не біомаркера: її поки немає.

Чи те саме NR і NAD+?

Ні. NR приймають усередину, він всмоктується й перетворюється на NAD+ уже в клітині через фермент NRK. NAD+ у крові спершу розбирається на поверхні клітин, і те, що потрапляє всередину, — це вже не він. У пілотному дослідженні 2024 року (препринт на medRxiv, перший автор Гокінс) внутрішньовенний NR порівняли з внутрішньовенним NAD+, пероральним NR і фізрозчином; проаналізували 37 учасників у першій частині й 16 у другій. Через три години після інфузії NAD+ у крові був вищим у групі внутрішньовенного NR, ніж у групі внутрішньовенного NAD+. Читати цю роботу треба з поправкою: її профінансувала ChromaDex, серед авторів — співробітники компанії, яка продає NR під маркою Niagen. Активний компаратор програв продукту спонсора.

NMN: цифри є, згода — не завжди

Перше дослідження безпеки NMN у людей опублікували Ірі зі співавторами в Endocrine Journal у 2020 році: 10 здорових японських чоловіків, одноразовий прийом, спостереження п'ять годин, оцінка офтальмологічного статусу та якості сну. Клінічно значущих змін не було, метаболіти нікотинаміду в плазмі росли дозозалежно. Перша робота показала не ефект, а те, що речовина метаболізується.

Найцитованіше дослідження NMN — Йошино зі співавторами, Science, 11 червня 2021 року: 25 жінок у постменопаузі з переддіабетом і надлишковою вагою, десять тижнів NMN або плацебо, чутливість м'язів до інсуліну знову ж таки за клемпом. У групі NMN інсулін-стимульована утилізація глюкози зросла, у групі плацебо — ні. Через півтора місяця в тому ж журналі вийшов технічний коментар Чарльза Бреннера: у 13 жінок групи NMN вміст жиру в печінці на старті становив 6,3%, у 12 жінок групи плацебо — 14,8% (P = 0,003), і за такої розбіжності на вихідному рівні рандомізація свою роботу не виконала. Автори відповіли, що чутливість м'язів до інсуліну на старті в групах була однаковою, а жир печінки не входив до критеріїв відбору. Суперечка на цьому й зупинилася — повторення дослідження в незалежній лабораторії не опубліковано.

Решта великих робіт по NMN дає змішану картину. У багатоцентровому дослідженні Yi зі співавторами (GeroScience, 2023) 80 здорових людей середнього віку 60 днів приймали плацебо або одну з трьох доз NMN: рівень NAD+ у крові зріс у всіх активних групах, дистанція в тесті шестихвилинної ходьби теж — але «біологічний вік» там рахували онлайн-калькулятором Aging.Ai, і це не та кінцева точка, на яку можна спиратися. У роботі Катайоші зі співавторами (Scientific Reports, 2023) 36 учасників отримували NMN 12 тижнів: швидкість пульсової хвилі мала тенденцію до зниження, але різниця між групами значущою не була.

Окремо стоїть MIB-626 — фармацевтична форма NMN від Metro International Biotech, компанії, співзасновником якої є Девід Сінклер. Пенсіна зі співавторами (Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 2023) рандомізували 30 дорослих із надлишковою вагою віком від 45 років у співвідношенні 2:1 на 28 днів. NAD+ і його метаболіти зросли істотно; порівняно з плацебо маса тіла знизилася на 1,9 кг, діастолічний тиск — на 7,0 мм рт. ст., загальний холестерин — на 26,9 мг/дл, ЛПНЩ — на 18,7 мг/дл. При цьому м'язова сила, втомлюваність м'яза, аеробна працездатність, чутливість до інсуліну, жир печінки та вісцеральний жир не змінилися в жодній із груп.

Звідки взявся галас і що з NMN зробила FDA

Точка відліку — грудень 2013 року, стаття Гомеса зі співавторами в Cell з лабораторії Девіда Сінклера. У ній описали падіння ядерного NAD+ із віком, псевдогіпоксичний стан і накопичення HIF-1α, а підвищення NAD+ у старих мишей відновлювало мітохондріальну функцію SIRT1-залежним чином. У 2016-му вийшли ще дві роботи, які закріпили тему: Чжан зі співавторами в Science показали, що NR подовжує тривалість життя мишей, а Міллс зі співавторами в Cell Metabolism — що дванадцятимісячне введення NMN пом'якшує вікове погіршення в мишей за низкою параметрів.

10 вересня 2019 року Сінклер видав книжку Lifespan, яка за два з половиною тижні дебютувала в списку бестселерів The New York Times. Публічно він казав, що приймає NMN щоранку. Далі спрацювала звична механіка: мишачі дані плюс упізнаване прізвище плюс книжка дорівнює ринок добавок, який виріс швидше, ніж масив клінічних даних.

Хто такий Девід Сінклер і чому його ім'я всюди поруч із NMN?

Сінклер — генетик із Гарвардської медичної школи, співзасновник кількох біотех-компаній, зокрема Metro International Biotech, яка розробляє MIB-626. У березні 2024 року він залишив посаду президента Академії досліджень здоров'я та тривалості життя після хвилі критики від колег: компанія Animal Biosciences, співзасновником якої він є, поширила прес-реліз із його цитатою про добавку, нібито доведено здатну обертати старіння в собак. Метт Кеберлейн, один із провідних дослідників старіння собак, назвав це твердження брехнею й вийшов з академії; компанія згодом переформулювала цитату. Це не спростовує жодного з експериментів вище, але показує, наскільки далеко маркетингове формулювання здатне відірватися від того, що виміряли.

Що сталося з NMN у США після рішення FDA 2022 року?

У листопаді 2022 року FDA повідомила компаніям SyncoZymes та Inner Mongolia Kingdomway (їхні повідомлення про нові дієтичні інгредієнти мали номери 1247 і 1259), що NMN не може використовуватися як дієтичний інгредієнт. Підстава — так зване правило drug preclusion із закону DSHEA: якщо речовину раніше офіційно дозволили досліджувати як новий лікарський засіб, вона випадає з визначення дієтичної добавки.

Наслідок настав швидко. У лютому 2023 року Amazon розіслав продавцям повідомлення, що з 13 березня добавки з NMN зникнуть з майданчика. 7 березня 2023 року Natural Products Association разом з Alliance for Natural Health USA подали громадянську петицію, згодом — позов до федерального суду.

Наприкінці вересня 2025 року FDA розвернулася. У листах за підписом Дональда Прейтера агентство дійшло висновку, що NMN не виключений із визначення дієтичної добавки: попри те, що речовину справді дозволили досліджувати як ліки, на американському ринку добавок вона продавалася ще до цього дозволу, а докази такого продажу є щонайменше з 2017 року. Змінилося й тлумачення норми: FDA визнала, що попередня вимога, аби продаж на ринку був саме законним, не є найкращим прочитанням закону, і прибрала її. 2 грудня 2025 року відомство надіслало компаніям листи, які поновили статус їхніх повідомлень про нові дієтичні інгредієнти.

Що з цього не випливає: регулятор не сказав жодного слова про те, чи NMN працює. І рішення 2022 року, і розворот 2025-го — це суперечка про юридичну класифікацію та про те, хто перший вийшов на ринок. Ринок зник і повернувся, поки масив клінічних даних змінився дуже мало.

Ін'єкційний NAD+ окремо: що є, крім клінік

Ін'єкційна форма NAD+ як зареєстрований препарат існує — але не там, де про неї найгучніше говорять. У Китаї коензим I для ін'єкцій (ліофілізований NAD+) вивела на ринок компанія Kaifeng Kangnuo Pharmaceutical ще у 1983 році, і зараз китайські центри реєструють з цією формою нові дослідження: NCT06558253 — щодо відновлення кровотворення після трансплантації пуповинної крові, набір триває; NCT07328100 — щодо судинного старіння, набір ще не відкрито.

У США ситуація інша. NAD+ не має схвалення FDA для внутрішньовенного введення, і крапельниці в клініках готують аптеки-компаундери. 30 жовтня 2024 року FDA опублікувала нагадування компаундерам: агентству відомо про використання харчової (food-grade) сировини NAD+ для виготовлення внутрішньовенних препаратів. Без відповідної обробки така сировина не придатна для стерильного виготовлення через високий ризик забруднення мікроорганізмами та ендотоксинами. FDA також повідомила про отримані звіти про побічні явища після ін'єкційного NAD+ — сильний озноб, тремтіння, блювання та втома, частина випадків потребувала медичної допомоги; така картина відповідає надлишку ендотоксинів.

Конкретний випадок: компанія GenoGenix LLC (Бока-Ратон, Флорида) 30 липня 2025 року відкликала серію GG121624-023 препарату NAD+ для ін'єкцій; 21 жовтня 2025 року FDA класифікувала цей відклик як Class I — найвищий рівень серйозності — через підвищений рівень ендотоксинів.

Скільки взагалі клінічних досліджень внутрішньовенного NAD+?

Одиниці. Крім роботи Гранта 2019 року та препринту 2024-го, є та сама ретроспектива у Frontiers in Aging (Рейна зі співавторами, 2026): 14 пацієнтів комерційної клініки, шестеро отримували NAD+, восьмеро — NR, чотири дні поспіль. Усі шестеро в групі NAD+ повідомили про помірні та виражені спазми в животі, діарею, нудоту й блювання, а середній час інфузії становив 97 хвилин проти 37 хвилин у групі NR. У ClinicalTrials.gov зі статусом «набирає учасників» є дослідження NCT06919328 на 70 учасників, яке порівнює ін'єкційні форми NR і NAD+; спонсор — Nutraceuticals Research Institute.

Підсумок цифрами: сумарна кількість людей, які отримали внутрішньовенний NAD+ у межах опублікованих досліджень, вимірюється десятками. Кількість людей, які отримали таку крапельницю в комерційних клініках по всьому світу, — на кілька порядків більша.

Як читати рекламу крапельниці після всього цього

Три речі, які реально встановлені. Перше: пероральні NR і NMN підвищують рівень NAD+ у крові дозозалежно й відтворювано — це показано в кількох незалежних роботах. Друге: перенесення цього підйому в клінічний результат поки не вдалося — найякісніші дослідження з жорсткими кінцевими точками (клемп у Доллерупа, біоенергетика в Ельхассана, фізична працездатність у Пенсіни) дали нуль. Третє: про долю введеного у вену цілого NAD+ у людини відомо приблизно те, що встигли виміряти на вісьмох добровольцях у 2019 році.

Усе інше — від «крапельниця відновлює мітохондрії» до «NAD+ повертає біологічний вік» — це або екстраполяція з мишей, або переказ біомаркера як результату. Підняти внутрішньоклітинний NAD+ пробують не лише через попередників: інший напрям — зменшити витрати нікотинаміду на метилювання, і для цього досліджують інгібітори ферменту NNMT, серед яких 5-Amino-1MQ. У категорії довголіття та клітини зібрані сполуки з дуже різною глибиною доказової бази, і відрізняється вона на порядки.

Форма, у якій молекула доступна для дослідницької роботи, — ліофілізований порошок: NAD+ у флаконі зберігається значно краще, ніж готовий розчин. Це лабораторний реактив, і жоден із наведених вище результатів не робить його чимось іншим.

Матеріал має інформаційний характер. Усі продукти Polar Peptides призначені виключно для лабораторних досліджень і не для споживання людиною, медичного чи діагностичного застосування.